***

    Я кохала так палко... чекала, надіялась, вірила
   Що він буде моїм, що не сон це, а суто реальність...
   Разом з ним я чомусь у безкрає майбутнє повірила,
   І у те, що любов моя наче ота нездоланність.
 
   Знала й те, що чомусь я кохала його до нестями.
   Ніжний погляд його зводив з розуму, вводив в оману.
   Запах тіла його розпалив у душі дике полум’я,
   І залишив лиш слід від змарнілого, бідного серця.
 
   Я кохала, надіялась, вірила й просто чекала,
   Що на краще все зміниться, думала, все буде добре.
   Та дарма сподівалась, дарма його в серце впустила...
   Я залишилась вільна, як завжди... Залишилась вільна...