Полуднева Спека
Люблю"-сказала тобі, як в останній раз
"Люблю, люблю"-прошепотів, прошепотів, але я втечу туди, де цвітуть...
Люблю"-сказала тобі, як в останній раз
"Люблю, люблю"-прошепотів, прошепотів, але я втечу туди, де цвітуть сади,
Маю спокій де,
Ти мене знайдеш завжди лидше там,
Де океан гуде.
Приспів:
Полуднева спека, синя даль,
Довге літо на березі втіх, прохолоди нема ніде, на жаль.
Лід, як марево, тінь, як міф,
Зупиняється час на день, на вік,
Там, де в спокоi ждуть тебе.
Острови, під безоднею небес,
Самотні острови.
Втома світ обійма і гойдає світ.
Лиш там нарешті наодинці я сама.
Марних буднів вже нема,
Спогадів нема і спокус твоїх,
Я на мить ніде, все йде, як іде,
Де океан гуде.
Приспів:
.... Марних буднів вже нема, спогадів нема, і спокус твоїх,
Я на мить ніде, все йде, як іде,
Де океан гуде.
Бридж:
Я на тих островах, у затоках сподівань,
У лагунах снів, де так хороше мені.
Приспів:
Полуднева спека, синя даль,
Довге літо на березі втіх, прохолоди нема ніде, на жаль.
Лід, як марево, тінь, як міф,
Зупиняється час на день, на вік,
Там, де в спокоi ждуть тебе.
Острови, під безоднею небес,
Самотні острови.
"Люблю, люблю"-прошепотів, прошепотів, але я втечу туди, де цвітуть...
Люблю"-сказала тобі, як в останній раз
"Люблю, люблю"-прошепотів, прошепотів, але я втечу туди, де цвітуть сади,
Маю спокій де,
Ти мене знайдеш завжди лидше там,
Де океан гуде.
Приспів:
Полуднева спека, синя даль,
Довге літо на березі втіх, прохолоди нема ніде, на жаль.
Лід, як марево, тінь, як міф,
Зупиняється час на день, на вік,
Там, де в спокоi ждуть тебе.
Острови, під безоднею небес,
Самотні острови.
Втома світ обійма і гойдає світ.
Лиш там нарешті наодинці я сама.
Марних буднів вже нема,
Спогадів нема і спокус твоїх,
Я на мить ніде, все йде, як іде,
Де океан гуде.
Приспів:
.... Марних буднів вже нема, спогадів нема, і спокус твоїх,
Я на мить ніде, все йде, як іде,
Де океан гуде.
Бридж:
Я на тих островах, у затоках сподівань,
У лагунах снів, де так хороше мені.
Приспів:
Полуднева спека, синя даль,
Довге літо на березі втіх, прохолоди нема ніде, на жаль.
Лід, як марево, тінь, як міф,
Зупиняється час на день, на вік,
Там, де в спокоi ждуть тебе.
Острови, під безоднею небес,
Самотні острови.

Комментарии (0)
Оставить комментарий