Летять, летять мої думки кудись далеко, неначе...

Летять, летять мої думки кудись далеко, неначе білі голуби,
А вогник у серці ще тліє, але не яскраво мерехтить!
Ти мене міцніше пригортай до себе, цілуй, цілуй… люби,
Поки життя цього квітучого ще маленька свічечка горить...
Летять, летять мої думки кудись далеко, неначе білі голуби,
А вогник у серці ще тліє, але не яскраво мерехтить!
Ти мене міцніше пригортай до себе, цілуй, цілуй… люби,
Поки життя цього квітучого ще маленька свічечка горить!
Віддай мені все, що є у тебе, навіть дорогоцінну краплинку життя,
Тоді зрозумію, що ти мене кохаєш всім серцем своїм!
Ти і я навіки забудемо все погане, а особливо слово „каяття“,
І душі тривожно не скаже ніколи розлука: „Я тебе з’їм“!
Кохай мене, кохай… ніжно, ніжно… обійми і поцілуй,
Щоб я забула все на світі, навіть ім’я красиве твоє,
І картину щастя напам’ять швиденько намалюй,
Щоб, дивлячись на неї, відчула кохання, яке в душі є!
Ти не забувай, що серце моє в’яне від твоїх щасливих очей,
Тремтить, горить, ніби пекельний вогонь, від солодкої муки,
А скільки було отих довгих, милих, безсонних ночей,
Що залишали в серці оті, твої, освідчення в коханні… звуки,
Які прагне моя душа завжди чути… чути… згадати,
Щоб не поринути у вічний, п’янкий сон, мов у туман!
Вічно хочу тебе кохати, обіймати пристрасно, ніжно цілувати,
Щоб не пірнути у цілу бурю дум, у той глибокий океан,
Який все може з моєї душі в свої глибини забрати,
І серце буде скиглити, ридати, мов мала дитина,
Тоді вже спогадів святих не зможу ніде відшукати,
І зостанусь одна, однісінька, немов у полі билина!
…Летять, летять мої думки кудись далеко, неначе білі голуби,
А вогник у серці ще тліє, але не яскраво мерехтить!
Ти мене міцніше пригортай до себе, цілуй, цілуй… люби,
Поки життя цього квітучого ще маленька свічечка горить!
Юлія Титар