Пам'ять

На землю вечір опустився,
Терпкий, мов запах полину.
Я хочу так, щоб він приснився,
Та знаю, знову не засну.

І це, здається, неминучість.
Не дотягнутись до зірок.
Зібрати всю свою рішучість,
Щоб знов зробити перший крок.

Всі сили у душі зібрати
На цей важкий експеримент.
Набрати номер, і чекати,
Щоб відгукнувся абонент.

Почути голос, привітатись,
Здригнувшись в темряві нічній.
А там - ще раз переконатись,
Збагнути те, що він не мій.

Як важко, спогадів не стерти,
Вдивлятись у нічне вікно.
І так захочеться померти,
Хоч серце вмерло вже давно.

А завтра знов буденні справи,
Неспокій, далі - забуття.
І на сніданок чашка кави,
Гіркої, як моє життя...

00:53:30 
{mospagebreak}