Цей вірш я написала сьогодні на уроці.самій дуже...

Цей вірш я написала сьогодні на уроці.самій дуже б хотілося, щоб він у мене....
Як важко забувати, тих кого кохаєш……
Ти, подивись з чим ти залишилась,
Із болем в серці та сльозами на очах...
Цей вірш я написала сьогодні на уроці.самій дуже б хотілося, щоб він у мене здійснився, так просто зранку прокинутися і не відчувати тебе (Бойко Андрій),забути все,що було.

Як важко забувати, тих кого кохаєш……
Ти, подивись з чим ти залишилась,
Із болем в серці та сльозами на очах,
Ти ходиш, бродиш,
Всіх питаєш, як його вернути,
Як з ним знову бути ?
З ким він зараз, де він зараз ?
Та не вернеш його, не любить він тебе !
Побуде він з тобою через ліжко, і покине, як колись…
Повір, буде гірше, не вертай його !
Скажи, це тобі потрібно ?
Простінь в крові, сльози на очах,
І страшений біль.
Його погляд, який буде дивитись,як на красиву,
Та вже використану ляльку…
Лялька, яка захоче, та забуде свого принца,
Не на білому коні, а на червоній машині.
Два роки, ти жила ним,
Два роки, в сльозах, з болем в серці,
Та у мріях.
А він забув тебе одразу.
Ти ж мабуть забула, як одразу через місяць,
Заміну він тобі найшов.
Як принижав тебе, та не хотів бачити.
Ти ж усе йому простила, ти ж усе забула.
Так забуть з такою легкістю про нього,
Про свою любов до нього.
Зрозумій у вас нема майбутнього.
Вже сльози висохли на очах,
Вже біль поменшав в серці.
А біль на руках……..
Навіщо ти, це зробила ?
Навіщо вени собі скрила ?
Не вартий він того!
А батьки, чим заслужили ?
Бачити свою єдину дочку,
У цьому білому гробі.
І ти бліда в ньому лежиш,
І біля тебе він стоїть, промовляє:
«Пробач мені усе, я не знав,що так все буде,
Я вбив тебе, я винний….
Ранок, ти прокидаєшся, вся в сльозах,
А в серці ти не відчуваєш вже його…

Якщо в когось буде порада або коментарі пишіть на Zumova@yandex.ru або vesnjana@online.ua ,ICQ 495766381 буду дуже чекати.Наперед дякую.
Весняна Яніна