ТИША

ТИША...
так пусто, порожньо в душі,
і знову згадую ті миті,
коли коханням наші дн...
ТИША...
так пусто, порожньо в душі,
і знову згадую ті миті,
коли коханням наші дні
здавались вічністю мені.
усе було, сьогодні ж тиша...
не відчуваю навіть болю.
я так прошу -"облиш!"
-"залишу!"-мені у відповідь на тишу
шепоче голос, і колише
він янголятко-срібну тишу!
отак життя іде роками.
чи слід залишити по собі?!
та тиша завжди нагадає,
якими були ми тоді...
з тобою поруч ходить тиша,
коли щасливий ти чи ні.
та тільки радість- глушить тишу!
а сум -породжує її!
НАДЯ